Ісус Живий!!!

Ісус Живий!!! Слава Ісусу Христу! Слава навіки! Хочу сьогодні свідчити про Його народження у моєму серці, хочу славити Живого Бога. У переддень Святої Вечері наша сім’я готувалась до Різдва Христового. В домі панував святковий настрій: діти вбирали ялинку, колядували: «О, Ісусе Святий, кличу я Тебе. В мені Ти народись не залиш мене». На запитання найменшої дитини: «Як Ісус в мені народиться?» я відповіла: «Якщо будеш слухняним і завжди говоритимеш правду то Ісус обов’язково народиться у твоєму серденьку». Потім я ненадовго відлучилася з дому. Під час моєї відсутності хтось приніс у наш дім листівку з Львівської Архиєпархії УГКЦ, але не Різдвяну із зображенням Божого Дитяти, а застрашливо-остерігаючу із зображенням страшенно злющого вовка зі скрегочущими зубами. У середині листівки, замість теплого Різдвяного привітання, таке ж страшне очорнення, обпльовування і приниження єпископів Правовірної УГКЦ, до якої ми й належимо. Ще у 2004 р. Боже провидіння, з благословення пароха о. Василя Тучапця ЧСВВ, привело нашу сім’ю на п’ятиденні реколекції Підгорецького монастиря, під проводом, тоді ще священиків, а сьогодні єпископів: Іллі, Методія, Самуїла, Маркіяна, де нас закликаючи до покаяння навчали відкривати свої душі на Живе Боже Слово, довіряти Йому, Ним жити. Вчили і вчать постійно духом перебувати у Божій писутності. Не буду впадати в подробиці, але скажу правду про те, що роками «відзомбовували» мене Правовірні владики від лінивства, захланності, себежалю, самолюбства. На кінець впала гора моїх гріхів, переповнена гординею.

Ісус Живий!!! Слава Ісусу Христу! Слава навіки! Хочу сьогодні свідчити про Його народження у моєму серці, хочу славити Живого Бога. У переддень Святої Вечері наша сім’я готувалась до Різдва Христового. В домі панував святковий настрій: діти вбирали ялинку, колядували: «О, Ісусе Святий, кличу я Тебе. В мені Ти народись не залиш мене». На запитання найменшої дитини: «Як Ісус в мені народиться?» я відповіла: «Якщо будеш слухняним і завжди говоритимеш правду то Ісус обов’язково народиться у твоєму серденьку». Потім я ненадовго відлучилася з дому. Під час моєї відсутності хтось приніс у наш дім листівку з Львівської Архиєпархії УГКЦ, але не Різдвяну із зображенням Божого Дитяти, а застрашливо-остерігаючу із зображенням страшенно злющого вовка зі скрегочущими зубами. У середині листівки, замість теплого Різдвяного привітання, таке ж страшне очорнення, обпльовування і приниження єпископів Правовірної УГКЦ, до якої ми й належимо. Ще у 2004 р. Боже провидіння, з благословення пароха о. Василя Тучапця ЧСВВ, привело нашу сім’ю на п’ятиденні реколекції Підгорецького монастиря, під проводом, тоді ще священиків, а сьогодні єпископів: Іллі, Методія, Самуїла, Маркіяна, де нас закликаючи до покаяння навчали відкривати свої душі на Живе Боже Слово, довіряти Йому, Ним жити. Вчили і вчать постійно духом перебувати у Божій писутності. Не буду впадати в подробиці, але скажу правду про те, що роками «відзомбовували» мене Правовірні владики від лінивства, захланності, себежалю, самолюбства. На кінець впала гора моїх гріхів, переповнена гординею. Я віддала в Ісусові руки, у Його рани усі мої тягарі та проблеми, усі без винятку гріхи – найбільше моє «багатство». І Він увійшов в моє життя . Я почала приймати Боже думання, зрікаючись свого «Я», почала розмовляти з Ним, бачити Його у ближніх. Тепер я постійно прагну подобатись Йому, жити з Ним. Світ перестав мене приваблювати. Коли ж Господь входить в життя людини, яка Його прийняла за свого Бога і Царя, то цю людину світ починає не сприймати, відштовхувати її і навіть ненавидіти. Я це дуже відчула на собі. Тому що я відкрито почала відмовлятись від певних речей, які ображають Бога, бо вже не можу ніщо і нікого любити більше ніж Його, то деякі знайомі, свячено-служителі, друзі, родичі, а навіть найрідніші теж відкрито стали зневажати мене, називаючи: сектанткою, ненормальною, дурною, психічно хворою, докоряли, що соромляться мною. Звичайно мені було дуже важко і боляче переживати цей психологічний тиск. Стара людина (моє «Я») старалась усіма силами знову утвердитись у мені. Але кількарічні реколекції Підгорецьких владик: Іллі, Методія, Самуїла та Маркіяна не були даремними. Їх молитви за мене та мою сім’я, їхній піст за нас та їх напоумлення скеровували мене під хрест до Ісуса. В покорі, чинячи покаяння, я духом занурювалась у Його Спасаючу Кров, роздумуючи над своїми гріхами, які так сильно ранили Святі Руки, Ноги та Пресвяте Серце Ісуса. Розважаючи над страстями і болями Спасителя бачила, що мої душевні болі у порівнянні з Його болями є ніщо. Я збагнула, що ті болі, які я приймала від ближніх вже не належать мені, що всі ці образи, які сипались на мене, летять у адресу Ісуса, який живе у моїй душі. При такому роздумуванні мені ставало надзвичайно соромно за себе, мені стало зрозуміло, що колись і я була не краща за своїх обвинувачувачів, бо теж була постійно перешкодою для моїх ближніх, щоб вони могли повірити в Ісуса, навернутися та зростати у святості. Переживаючи такі блаженні хвилини себезречення Господь скріпляв мене на дусі запевняючи: «Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. Вас будуть ненавидіти всі за Моє Ім’я. Але волосина з голови у вас не пропаде! Вашим стражданням ви спасете душі свої.» Лука 21.16-19. Повернуся до листівки. Отже, повернувшись додому я вже не застала святкового настрою моїх рідних: заплакана донька, стривожена мати, в якої після прочитаної листівки піднявся тиск. Дитина з болем в душі зауважила, що вже не дуже радо деякі наші родичі і друзі ідуть до нас у гості, крім наших однодумців. Переборюючи біль душі, я знову звернулась до Ісуса з проханням, щоб Він вирішив цю проблему, відновив мир і спокій у нашому домі, народився в наших серцях. І тут мене осінила думка: «Коли проходить фізичне народження, то воно супроводжується болями живота, те ж саме мусить бути і з духовним. Щоб у моєму серці народжувався Ісус, то це духовне народження обов’язково супроводжуватиме біль душі. Ну а плодом є любов, мир і радість». І мене знову осінив спокій, який передався на усіх в домі. Сьогодні я свідчу правду перед Богом, моїми рідними і перед усіма хто знає мене і мою сім’ю, що душа моя зцілилася за молитвами, постом і Живим Божим вченням Правовірних єпископів УПГКЦ, монахів ЧСВВр. (реформованих). Хто вони такі? Владика Ілля Догнал – Божий слуга, пророк останніх часів, добрий пастир, що входить до кошари своєї через двері (Ісуса), а не деінде. Бог поставив нам його з Чехії, де у своєму народі пророків не приймають, як повчав Ісус. Усі ми добре бачимо, що живемо в останніх часах. Господь через пророка Малахію нам обіцяв: «Ось Я пошлю вам Іллю — пророка перед приходом дня Господнього, великого і страшного. І він наверне серце батьків до дітей і серце дітей до батьків, щоб Я прийшовши не побив землі прокляттям» Мал.3.23-24. Що і робить за словом Божим владика Ілля Догнал. Владика Методій Шпіржік – ревний пастир, хоробрий страж Єрусалимських мурів, добрий, дбали-вий духовний батько і наставник молоді. Теж з Чехії. Владика Самуїл Обергаусер – Божий муж, в минулому лікар тіл, а сьогодні лікар душ, я б без перебільшення назвала його переповненою посудиною Св. Духа. Його нам Господь поставив з Словаччини. Владика Маркіян Гітюк – добрий пастир, безстрашний будівничий нашої кривавлячої, ще з підпілля Католицької Церкви та вірний син українського народу. Коротка історія: Господь поставив нам на Україну своїх пророків, щоб через реколекції закликали до покаяння не тільки пересічних людей, але й правлячих єрархів, священиків, монахів, за це як і усі Божі пророки зазнають переслідування, зневагу, очорнення та фізичного насилля, через побиття (в Чорткові).Отже, кожна духовно мудра і духовно зряча людина побачить, що переслідувана Христова Церква опинилася в підпіллі. А в підпіллі, як знаємо, проходять і підпільні свячення. Ніхто ніколи і нікому в підпіллі не виявляв ким, коли і де був свячений, поки не прийшов на це слушний час. Так що єпископи Павовірної УПГКЦ мають дійсні свячення, про які повідомили Св. Отця. Це змушені були зробити, щоб від’єднатися від єресей, які і замасковано і відкрито проникли в Католицьку Церкву. Авторів листівки цікавлять методи та наслідки діяльності Правовірних Владик. Дають правдиве католицьке вчення на основі Божого Слова, заохочують при найменшій можливості, кожен день брати участь у Св. Літургії, приймаючи Живого Ісуса у Пресвятій Тайні Євхаристії. На протязі дня, стаючи в Божу присутність, молитися о 900 прикликаючи Св. Духа; в 1200 «Ангел Господній»; в 1500 до Божого Милосердя; о 1800 чинити покаяння, з 2000 до 2100 – Св. Година, під час якої (замість марнувати час біля телевізора) робити покаяння за свої гріхи , за гріхи сім’ї, родини, за гріхи роду аж до IV покоління, за гріхи церкви і народу. Молитися на вервичці, читати Св. Письмо, піснеспівами прославляти Бога і дякувати Йому за усі Його ласки, дари та довготерпіння. Заохочують нас жертвувати 10-ту частину нашого часу Господеві. Краще приїжджайте на реколекції і переконаєтесь, як зціляються покалічені душі і тіла, з’єднуються зруйновані сім’ї, звільняються через покаяння від алкоголю та наркотиків залежні люди. Правовірні Владики не цілителі. Це Божі слуги, які постійно вказують на Ісуса, на Його Зціляючу Кров, яка змиває гріх і зціляє тільки правдиво розкаяного грішника. Ось такі методи діяльності Правовірних Владик, які з Ісусом кличуть: «Покайтеся, та вірте в Євангелію». А які методи та наслідки навчання авторів остерігаючо-застрашливої листівки??? Ні одного слова правди, ні одного заклику до покаяння, одне осудження, очорнення, зневага. Людей, які здатні таке чинити , та розповсюджувати такі страшні речі, важко назвати священослужителями, єрархами та взагалі християнами. В серцях таких людей не може народитися Боже Дитя. Вони не тільки не люблять Ісуса, вони просто не вірять в Нього. Такий підсумок зробив сам Ісус: «Добра людина з доброго скарбу (свого) серця виносить добро, а погана зі злого (скарбу свого серця) виносить зло; бо чим переповнене серце, те промовляють уста! Чому мене кличете Господи, Господи! А не робите того, що Я кажу?» Лука 6.45-47. Божа мудрість каже: «Пошлю до них пророків та апостолів, із них декого уб’ють і будуть переслідувати, щоб від цього роду домагатися крові всіх пророків, що пролита від сотворення світу». Лука 11. 49-50. «Горе вам, учителям закону, бо ви взяли ключ знання! Самі ви не ввійшли і тим, що хотіли ввійти, заборонили». Лука 11.52. Пропозиція: Хай Львівська Архиєрархія запросить Правовірних Владик, щоб вони провели на всіх її парафіях реколекції. Так зможе доказати «правдивість» своїх слів, які вийшли зі скарбу їхніх сердець. Тоді то люди пізнають правду!!! І приймуть не «історичного», а Живого Ісуса! Марія Богонос м. Жовква.